Довкола Старочуднівської Гути (архів)

Привіт!

Я продовжую переносити з vk.com на наш сайт старі записи про поїздки Романівщиною.
Цього разу на черзі осіння поїздка з Романова до Старочуднівської Гути в так зване “Ластівчине гніздо” 🙂

Сподіваюсь, вам буде цікаво згадати про що ми писали кілька років тому і в якому, доволі примітивному на сьогоднішній день, стилі це було.

Далі – оригінальний текст старого запису.

————

Колись давно ми відвідали чудове і незвичайне для нашого району місце біля Старочуднівської Гути.
Відтоді було безумно цікаво, як же виглядає цей ліс осінню. Минулими вихідними цікавість переборола лінь і Velo’d’Roma знову сіли на велосипеди.

Маршрут був не трасою, звісно, а селами. Так ж цікавіше! От вам Садки, наприклад, з епічно розваленим колгоспом і незмінною пилорамою осьо справа.

При виїзді з Садок починаються ліси. Дорога рівна, їхати приємно, хіба вуха трохи мерзнуть=)

Через півтора кілометри ліс розходиться в сторони і відкривається шикарний вид на Гвіздярню. Отам знизу – річка Лісна.

Ах, ось і вона з моста)) Вода брудна, чого – не знаю.

Десь нещодавно з Гвіздярні в ліс зробили отаку дорогу з мучки. Стовпчики, дорожні знаки(!), відсутні ями… Але веде вона в нікуди. Якого дідька, лісництво?! (чи хто там цим завідує)

Понад дорогою отакі вирубочки….вирубки…ВИРУБІЩА!!! Не забувайте, що в нас скоро не буде лісу і не дивуйтесь цьому, ОК?

Крута дорога скінчилась і тепер можна заблукати, що було успішно зроблено)) Лишалось розслабитись і милуватись лісом.

Ну чисто випадково вибрели до ставка в лісі. Тут дамба є і всі діла – бесідка, мостики, навіть вишка в соснах зліва.

Фарби осіннього лісу знову змушують постояти і з роззявленим ротом дивитися

А далі оп! – і ліс скінчився. Вилізли десь під Сульжинівкою в полях. Пісок, бурі трави і вже гаряче сонце. Пішечки тепер, пішечки, з велом в руках)

Проїхались ми Старочуднівською Гутою, але жодного фото звідти не маємо цього разу, бо було нецікаво. Чи то пора року така, чи що, але… Переїжджаємо трасу на Житомир і знаходимо отой небагатьом відомий поворот в ліс. Сосни, запах хвої скрізь, ляпота одним словом.

Ось і наша бесідка над водою. Над водою, але не на початку такої сухої осені. Замість річки там лиш волога земля зараз=(

Вид з бесідки на чистий сосновий ліс. Шкода, що гондони з бензопилами дібралися і сюди. Тепер справа починаються вирубки.

Все облаштовано – імпровізовані столики й стільчики, каміння для багаття, місце для сміття навіть є, але туди ніхто не може поцілити після пляшки горілки xD

На місці було зварено чай з лісових трав і насмажено сосисок)) Смачніших сосисок ви не знайдете)

Зараз можна сфотографувати бесідку й так, з дна річки)))

Отакий ліс по руслі річки тягнеться вверх за течією. Весною там потоки просто, а тепер – ніц.

Після гарного відпочинку заїхали на сусідній покинутий хутір Балган. Незвично гуляти там без комарів)

Раніше тут був чийсь город під дубом… А сам ліс це вже майже заказник Старочуднівський.

По дорозі додому трасою є таке собі болотисте озеро. Заради відображення берізок варто було заїхати.

Загалом накатали 54 кілометри. Без напрягу і кріпатури потім. Приємна поїздка.