Як народжуються першоцвіти на Романівщині

У передвеликодні вихідні відбулася невеличка поїдзка-експедиція на північ від Романова.

У цій подорожі, як і завжди, переслідували кілька цілей:

1. Відвідати унікальний заказник “Собачий зуб”, де знаходиться єдине на Житомирщині місце зростання Еритронію собачого зубу. Про нашу минулорічну поїздку розповідали тут – https://goo.gl/hVA514.

2. Дослідити раніше не відвідуваний нами заказник “Тішевки” між Романовом і Голубином, де охороняються рідкісні грабово-дубові ліси і зростаючі у них підсніжник звичайний і проліска дволиста.

3. Побачити весняні підтоплені ліси і насолодитися приходом весни.

4. Постраждати від того, що велосипед доводиться тягати по всіх болотах і кущах на своєму горбі, замість того, щоб їхати на ньому.

Із цих пунктів три виконано повністю і один частково. Хто бажає деталей, читає далі.
Отже, почалося все класично – з десятикілометрової асфальтованої траси до Залужного, де головну увагу зараз привертає срач на в’їзді до лісу.

На цьому не будемо спинятися, хай болить тому, хто відповідальний.

За 40 хвилин прибуваємо на першу заплановану локацію – заказник “Собачий Зуб”. Він розташований зовсім недалеко від Залужного, багато хто міг бачити його охоронний знак в лісі або понад трасою.

У порівнянні з іншими заповідними територіями Романівщини територія заказника надзвичайно велика – 543 га.
Її ділить навпіл траса Висока Піч – Баранівка, а центральною частиною заказника звивається річка Нивна, яку обожнює місцева звірина, особливо бобри.

У південній частині заказника, ближче до Романова, домінують 300-350-річні (!) дубові ліси, які, на щастя, ще не виїхали на територію Туреччини.

Та не вікові дуби і не звірі створюють головну інтригу, хоча тут сміливо можна було б організовувати і зоологічну охоронну зону. Вся увага моментально приковується до головного героя цієї території – квітки еритронію. Квітне ця неповторна квітка в другій половині березня та, іноді, у перші тижні квітня. Головне його знайти 🙂

Вуа-ля!

Відразу з фотоапаратом падаємо на живіт і плазуємо ближче.

Зовсім поруч помічаємо ще кілька.

Є трохи старші, які виґулькнули всього лиш на день раніше.

Один з усіх сил намагається підняти собою важелезний дубовий листок.

Хтось росте наввипередки.І ще один наостанок.

Вся ця неповторність росте між струмками весняних талих вод, які збираються у майже повноцінні потоки, а потім бурхливо впадають у річку Нивну.

Повністю можна проникнутися на відео тут – https://youtu.be/k4hUp0hwmpY

Гаразд, тут більш не затримуємося, при всьому бажанні, адже маємо наступний пункт програми – заказник “Тішевки”.

З ним все виявилося складніше. Набагато складніше.
Перші сумніви почали з’являтися ще перед самим Голубином.

Хм, гаразд, не страшно.

Нічого, і тут проїдемо.

ТИДИЩЬ!

Користуючись моментом, надсилаємо промені діареї всім причетним до такого стану доріг у лісах. За останні роки фактично не лишилося лісової дороги, не розбитої лісовозами.

Далі були година страждання, стрибання з велосипедом через калюжі, болото і канави. Все, аби дістатися сюди.

На жаль, все, що вдалося знайти у цьому заказнику – кілька величних старих дубів та сосен. Ні підсніжників, ні пролісків там не виявилося попри всі “обіцянки” в офіційних документах.

Проте витрачений час і сили було компенсовано ось такими глухими місцинами в дальній частині заказника.

Крім того, пізніше тут знайшлась і рослинка з Червоної книги – плаун колючий.

Потім була довга дорога в Романів. Дуже довга 🙂

Якщо хочете взяти участь в подібних пригодах, записуйтеся на наступні поїздки тут – https://www.facebook.com/velodroma/