Давайте дізнаватися, куди ми витратимо купу бабліща, надісланого нашими читачами? 🙂
Коротка передісторія.
Деякий час тому ми каталися туди-сюди Романовом і дивувалися жалюгідному стану зелені повсюди.
Великі дерева у селищі зазвичай мають вид телеграфних стовпів. Щось типу такого:
Мегакрасиво, чи не так?
У більшості випадків, якщо дерево обрізане таким чином, воно або гине, або випускає безліч пагонів, які набагато легше обламуються від вітру чи просто не виконують своїх функцій.
Для прикладу можете подивитися на обрізані берези у дворі п’ятиповерхівок у ПМК. Величезна частина з них або вже мертві, або хочуть вмерти.
Декоративні кущі на більшості вулиць є або викорчуваними, або занедбаними. Догляд і стрижка їм лише сняться.
Хочете приклад? Ось вам фото вулиці Небесної Сотні, де чудово собі росла зелена огорожа. Вона трохи прикривала голу землю і захищала житлові будинки на цій вулиці від шуму:
Деякий час тому її було просто винищено і на те місце посіяно чорнобривчики (а подекуди і не посіяно).
Тепер, замість стрижки кущів один раз на рік, наше комунальне підприємство за наші з вами кошти витрачає купу часу на перекопування там землі, сіяння щороку чорнобривців, прополювання їх, а восени має прибрати відцвівші рослини і вивезти їх.
Крім того, величезна кількість дерев, за які відповідає селище, побілені. Це, можливо, і нормально, якщо ми говоримо про чийсь приватний двір, але для вулиць населених пунктів закон прямо забороняє побілку декоративних дерев.
Селищна рада запитання “А навіщо ви це робите, це ж неправильно/проти закону?” лише мило посміхнулася і відповіла “То щоб шкідники не їли” ¯\_(ツ)_/¯.
Навіть не знаємо, як то по всьому світу дерева ростуть без побілки…
Менше з тим.
У підсумку, всі оці недолугі обрізки, відсутність нормального догляду і відсутність будь-кого відповідального за озеленення селища, наштовхнули нас на думку, що потрібно щось змінити у цьому зачалкованому колі.
Ні, звісно ж, вийнятки є: міні-сквер в мікорайоні ПМК на перехресті Небесної Сотні – Заводська; вичищений і доглянутий сад на непарній стороні вулиці Смарагдова; волонтерський догляд парку Шевченка.
Було вирішено зробити свій внесок.
Крок 1. Іван садить дерево.
Найпростіше почати з себе, правильно?
Засновник Velo’d’Roma так і зробив. На вулиці Смарагдова було розчищено захаращену недоглянуту ділянку і посаджено -дцять дерев та кущів.
Про це був допис у фейсбуці – ось тут.
Так, одне з дерев успішно курва вкрали, а за знахідку злодія досі призначено нагороду 🙂
Історія тут.
Крок 2. Чому б не спробувати щось більше?
Ми прикинули собі, що за рік зібрали щось близько 800 гривень від вдячних читачів Velo’d’Roma.
А це вже не абищо, а можливість вкласти ще щось в покращення власного містечка!
І тут ми розродилися постом на фб, закликаючи всіх пропонувати ідеї, де б ми могли зробити в Романові якийсь класний міні-парк/сквер. В нас було лише 800 гривень, пам’ятаймо.
Неймовірна кількість лайків, коментарів, заповнень анкети, де нам пропонували різні місця – від парку Шевченка до місця, де стояв Ленін, так.
Ми зібрали їх в окрему таблицю і почали досліджувати, що й де робиться:
Одне із місць зібрало величезну кількість згадок і пропозицій. На ньому ми вирішили зупинитися.
Знайомтеся з переможцем – скверик на центральній площі Романова!
Або в простонародді – від будинку культури до хреста 🙂
Було кілька причин, чому нам припав до душі цей варіант:
– центральна площа з величезним трафіком жителів селища;
– наявність дорослих дерев, які вже можуть бути основою скверу;
– криниця з водою, звідки можна брати воду для будь-яких потреб.
Крім того, по краю цього скверу проходить доріжка, яка з’єднує перехрестя вулиць Шевченка – Графа Ілінського зі стадіоном, лікарнею та великим парком.
Уявляєте, наскільки вона популярна у жителів, навіть у своєму жалюгідному стані? Ось, позначена червоною лінією:
Загалом, ми почали пропрацьовувати всю концепцію, вирішувати що ми могли б там зробити і як далі рухатися.
Найперше, ми оглянули місце і наробили купу фото, що зрозуміти з чим ми маємо справу.
Після цього ми створили схему всіх дерев, кущів та об’єктів, розташованих у тому скверику:
І коли ми вже мали в руках всі фото, схему і розуміли, що потрібно добитися від цього простору, в роботу включилася проектувальниця громадського простору.
Перша схема того, що можна зробити із наявного скверу:
Весь простір пропонувалося поділити на 5 зон, відповідно до кольорів на схемі:
Жовтий – зона відпочинку з лавками;
Зелений – невеличкий густий “ліс”, складений із наявних дерев;
Синій – “амфітеатр” або зона для невеликих фестивалей, зустрічей, мистецьких вечорів;
Помаранчевий – невелика ділянка з водою і болотною рослинністю;
Рожевий – зелена стіна із кущів, яка відділятиме сквер від вулиці.
Невдовзі після цієї схеми були готові додаткові рисунки з уточненнями чи поясненнями:
Як бачите, загальна схема збереглася і доповнилася прикладами.
Далі ми сиділи і думали. Логічним видалося почати із чогось маленького, з нашим то бюджетом.
Найпростішим рішенням видалося стартувати із “жовтої” частини, де знаходиться криниця.
Як бачите, був сенс запланувати нові доріжки через сквер, облагородити майданчик довкола криниці, і додати нових дерев.
Із зеленню визначитися не встигли, але плюс-мінус прикинули, що можна було б використати:
І десь на цьому етапі ми загальмували, аби порахувати в що нам обійдеться організувати і зробити хоча б невелику частинку запланованого.
Зібраних вже на той момент 1510 гривень явно не вистачало… М’яко кажучи.
І це було критичним промахом, через який довелося взяти трохи часу на подумати.
Поки ми думали і рахували, сталося те, що змусило нас повністю переосмислити наш підхід:
Так! Силами меценатів було створено гарненький сквер біля костелу, що в принципі автоматично вплинуло на наш проект.
Намагання створити ще один схожий сквер у тій же центральній частині міста, але з бюджетом меншим на два нулі? Самогубство і розтринькування довірених нам коштів.
Крок 3. Чому б не притримати свої амбіції?
Запланована робота в жодному разі не скасовується.
Наразі ми маємо кілька тижнів на продумування альтернативного плану і очікування прохолоднішої погоди, яка буде сприятливою для рослин.
Бюджет наш розрісся до “скажених” 2110 гривен, що є доволі невеликою сумою, але приємно радує.
Додати сотню-другу гривень на якесь дерево чи кущ ви завжди можете тут. Вони нам знадобляться вже у вересні-жовтні, коли ми замовлятимемо матеріали і рослини.
За кілька тижнів ми опублікуємо наступний допис із розповіддю про те, що ми плануємо зробити, як можна потрібно приєднатися, і на яку дату орієнтуємося.
А поки що ви можете також почитати:
Velo'd'Roma 
4 thoughts on “Новий сквер у Романові. Як це було.”