Подорожуємо восени. Найкращий туристичний пішохідний маршрут колишньої Романівщини.

Дуже іронічно, але маршрут, про який ми сьогодні розповідаємо, знаходиться тепер в миропільській громаді, а не в романівській.
Утім, це не применшує його скаженої привабливості.

Поїхали?

Ми перевірили його вже щонайменше чотири рази. Із них двічі ми пройшли маршрут повністю, ще двічі — частково.
Так, ми можемо з упевненстю на 99% сказати, що це найкращий вибір, якщо ви обираєте, куди податися погуляти осіннім лісом. Так, щоб було тихо, жовто і під ногами шаруділо листя.

Гарантовано Velo’d’Roma 😀

Два роки тому вже була стаття про нашу полазеньку цими місцями, наполегливо радимо прочитати її також. Проте цього разу маємо більше фото і деталей.

Давайте покажемо карту, щоб ви краще розуміли, про що йдеться.
Місцина, де ми гуляли, дуже зручно знаходиться по обидва боки дороги з Мирополя до Вільхи:

Наблизимося, щоб краще розуміти картину:

Взагалі шикарність нашого маршруту полягає в його різноманітності. Там неможливо занудьгувати, от просто нереально.

На схемі вище ви бачите, що він поділений на 6 умовних відрізків, кожен з яких відрізняється від інших. Розповідаємо про кожен окремо:

1. Це 400 метрів рівної і вкатаної дороги через ліс, яка дозволить розім’ятися і підготуватися до подальших пригод 😀

Просто рушаємо на північний схід від перехрестя лісової дороги і дороги на Вільху (лососевий маркер на схемі).
Оглядайтеся по сторонах, там будуть цікаві кущі! 🙂

2. Жодних доріг! Дійшовши до мостика просто пірнаємо в самісіньку гущавину лісу і йдемо руслом річки Кам’янка. Так-так, прямо по дну річки, яке в осінню пору пересихає і дозволяє спокійно йти ним аж до відрізка №3.
Перша частина відрізка буде доволі спокійною: трохи жовтого листя, трохи повалених дерев, приємна звивистість русла, що не дає занудьгувати.

А от далі, десь за кілометр після того, як ви повернули, починаються ще цікавіші речі!
Русло глибшає, все більше петляє зі сторони в сторону, береги стають вищими і час від часу горбистими. Тут варто побігати з берега на берег, але не забудьте і помилуватися самим річищем, яке покаже вам гарнющі камінці, обточені за сотні тисяч років водою.

Далі багато фото!

3. Наступний відрізок починається там, де русло річки різко повертає вліво, на захід. Якраз перед цим поворотом ви помітите лісову дорогу, що перетинає русло. Можете сміливо повертати наліво і продовжувати шлях по ній.

Тут вдасться перепочити, бо дорога буде рівною, красивою, і вам поки не доведеться знову вправлятися в умінні перебиратися через стовбури дерев і каміння 🙂

Річка буде по праву руку, за нею – поле, яке тягнеться до самої Вільхи, а ви будете йти красивим жовтезним лісом. Нікуди не звертайте й ідіть прямо, аж поки не вийдете на дорогу Миропіль – Вільха.

4. Відпочили? Пора назад у хащі!

Перетинаємо трасу і знову повертаємося прямо в русло річки. Там набагато зручніше йти, головне майте міцне взуття і обережно стрибайте по камінню.

Цей відрізок пролягає від траси аж до злиття Кам’янки зі Случем.
І тут буде ще цікавіше, ніж на відрізку #2 (але це не точно).

Починаються справжні скелі, пороги і водоспади. А нижче за течією, вже перед гирлом річки, є старий ДОТ і глибочезний яр.

5. Короткий і простий відрізок. Знову хороший шанс відпочити, бо далі чекають майже гори!

Тут все просто — є дорога понад Случем, яка веде до греблі електростанції. Прямуємо нею прямісінько туди.

Можна порозглядати зелені луки, жовтющі дерева на протилежному березі, новозбудовану понтову халабуду (не питайте чия), і рибалок на Случі.

Десь тут повністю розрядився фотоапарат, тому фото мало, та й ті з телефону…

6. Цей відрізок починається зліва від дамби. По суті, дорога, якою йшли, перетвориться в стежину, що веде понад водою. Все, що потрібно робити, йти нею до першого повороту наліво. Як тільки дійшли, повертаємо, набираємо 25 метрів висоти і опиняємося за 200 метрів від початку маршруту. Якщо точніше, то в кінці саду лісництва.

На цьому відрізку є кілька речей, які можуть викликати “вау!”:

– це просто вузенька стежка між річкою і стрімким пагорбом. Дозволяє відчути себе в Карпатах на мінімалках.
– за 200 метрів від дамби є старий гранітний кар’єр. Повірте, десятиметрові вертикальні скелі викликають як мінімум захват.
– види на Случ, які можна побачити там, де стежка підступає до води.

---

Отже, ми повернулися на те ж місце, де починали наш маршрут.

Скільки кілометрів пройшли і часу витратили?
Трохи більше 6 кілометрів і йшли менше 2 годин. І це половина маршруту проходить навіть не по дорозі!

Має сенс коротко описати всі плюси і мінуси маршруту, а ще, чого ми його дуже рекомендуємо усім:

Плюси
+ зручне розташування. Однаково близько з Мирополя, Вільхи і Першотравенська.
+ початок і кінець маршруту може бути в одному місці біля самої траси, що дуже зручно, якщо ви на авто чи велосипедах.
+ практично нереально заблукати. Просто йдемо руслом річки. Все!
+ ДУЖЕ різноманітні ділянки — від пробирання кам’янистим руслом річки до напівгірських стежок і рівних доріг.
+ маршрут цікавий впродовж більшої частини року — ранньої весни там прокидаються купа порогів і водоспадиків, через які струменить вода (якщо була сніжна зима) і все вкрите килимом підсніжників; наприкінці весни килим підсніжників замінюється килимом барвінку; восени все перетворюється в царство жовтого листя, з-під якого виглядають чорні скелі. Рекомендуємо їхати саме в жовтні або в червні після гарної зливи.
+ маршрут може бути легко зміненим залежно від ваших бажань. Можна не виходити назад на старт, а продовжити рухатися на південь в сторону Мирополя. Так ми вийдемо до красивих гранітних кар’єрів, заповнених водою або до величезного городища скіфського часу, що нависає на гладдю Случі.
+ прекрасний час, за який можна пройти весь маршрут. Дві години в короткий осінній день — ідеально.

Мінуси
– доволі далекувато добиратися із Романова, наприклад.
– дорога від Мирополя до середини лісу жахлива. Авто вам не подякує.
– незручний вхід в ліс на межі відрізків 1 та 2 через двохметрову канаву понад дорогою.
– деякі місця на маршруті потребують розчистки. Не критично, але неприємно, коли мусиш стрибати через два дерева водночас, тримаючи фотоапарат і рюкзак.

Ось так.
Миропільська громадо, як щодо створити тут щось достойне для потенційних туристів?