А тепер перейдемо до ще більш серйозних речей.
Минулого літа ми оглядали територію скверу між хрестом і будинком культури. В планах було оновлення території, але вони змінилися і ми перемістили нашу діяльність до меморіалу Слави на вул. Шевченка.
Якщо не знаєте всієї передісторії, то за посиланням тут можна дізнатися що ми планували і що з того вийшло.
Коли ми були там, в очі кинувся дуже активний рух по стежині, що веде від хреста поза будинок культури і потім до дверей лікарні.
Пішоходи і велосипедисти, туди і назад, практично щохвилини.
Така активність на цій території дуже контрастувала зі станом покриття стежки. Хоча покриття як такого там насправді немає. Є розмита дощем болотиста доріжка з ямами і калабанями.
Із природженої цікавості ми почали думати, що змушує людей сходити із паршивенького, але все ж тротуару, і рухатися незручною розбитою стежкою.
Відповідь, як виявилося, лежала на поверхні.
Здавалося б, звідки у нас такий інтерес до якоїсь стежини, і чого ви взагалі повинні читати статтю про це?
А повинні як мінімум тому, що та стежка є водночас проблемою і порятунком для майже половини Романова.
Все починається з географії Романова. А точніше, із проблеми з цією географією.
Якщо поглянути згори, то наше селище являє собою структуру, схожу на п’ятикінцеву зірку (сатаністи і комуністи тут ні до чого, якщо що).
Кістяк селища складають буквально п’ять-шість основних вулиць:
– Шевченка – з півночі майже до південної околиці Романова
– Графа Ілінського – зі північного сходу до центральної площі
– Лялевича – із заходу до центральної площі
– Небесної Сотні і Путиліна – із півдня до центральної площі
– Жовтнева – з південного сходу до центру
Відповідно, основна частина населення живе неподалік і постійно користується однією або кількома із цих вулиць, щоб потрапити до життєво важливих структур селища – школи, банку, пошти, лікарні, парку, чи супермаркету.
Для нашої історії важливі кілька таких, а саме лікарня, стадіон, і теоритично майбутній басейн.
Можемо включити і парк, якщо ви не живете десь біля вулиці Шевченка.
Як виявилося, ось ця ВЕЛИЧЕЗНА частина Романова має доволі незручний доступ до вищевказаних місць:
Виною тому два велетенських квартали, які не мають у своїх межах нормального сполучення із сусідніми кварталами, і дві річки – Грабарка (на якій розташована Виспа) та Лісна:
При цьому більшість важливих для нас з вами закладів розташовані з західної сторони тих двох кварталів:
Що ж станеться, якщо людина, що живе з протилежної сторони (на півночі чи сході), хоче поїхати в котрусь із них?
Давайте уявимо пішоходів або велосипедистів, які із трьох різних точок намагається потрапити до входу в Романівську лікарню.
Перший буде вирушати із самого кінця вулиці Шевченка. Другий – десь із вулиці Житомирська, ближче до Ясногорода. Третій – із району склозаводу.
Якщо звести всі маршрути на одній мапі, то ми помітимо, що всі вони зустрінуться в одному місці Романова – перехресті вулиць Шевченка і Графа Ілінського. Або в простонародді – біля хреста.
Звісно, пішохід зі склозаводу може повернути на Кооперативну, але це зайві 100 метрів ходу.
Пішохід з Шевченка може повернути у одну із вуличок біля кладовища і йти понад Виспою, але хто із вас в дощову погоду робитиме таку дурницю?
Певний час тому в цих «кварталах» було два шляхи, які дозволяли скоротити дорогу, але після закриття проходу від ліцею до будинку побуту і після приватизації автостанції вони виявилися зачиненими.
Знизу – шлях від колишнього ліцею до “биткомбінату”.
Обидва більш недоступні.
Все це призвело до того, що пішоходи і велосипедисти, які вимушено опиняються на перехресті біля хреста, починають шукати більш короткий шлях, щоб дістатися лікарні (або інших структур поряд).
І тут в нагоді стає стежина, із якої ми починали розповідь.
Вона надає змогу нашим героям скоротити шлях на цілих 260 метрів.
Це означає, що замість руху через центральну площу, як на схемі нижче:
вони можуть іти або їхати прямо, без різних викрутасів, пішохідних переходів, з меншим трафіком авто поруч і оминаючи спекотну площу. Ось так:
Можливо, ви скептично потиснене плечима, мовляв «260 метрів різниці? Та це ж майже нічого, смішна відстань!».
У цьому випадку уявіть собі, що є романівчани, які мешкають на скаженій відстані від тієї ж лікарні:
5 кілометрів від вулиці Приміська (хутір)
4.5 кілометри від кінця вулиці Шевченка
3.5 кілометри від склозаводу
Для довідки, середня швидкість руху пішохода – 5.5 км/год.
На що ви були б готові, аби скоротити 260 метрів після того, як ви пройшлися або вкрутили на ровері таку відстань? Отож бо й воно.
І це ще не все. Знаєте, скільки романівчан живе на території, познченій червоним на схемі, і скільки із них мають незручності у добиранні в район лікарні?
Ми порилися трохи у статистиці, порахували вручну всі двори на вулицях, які регулярно користуються перехрестям Шевченка – Ілінського і отримали просту табличку.
3565. ТРИ ТИСЯЧІ П’ЯТСОТ ШІСТДЕСЯТ П’ЯТЬ!
Це половина жителів селища. Половина!
І це лише жителі. А є ще школярі і вчителі, які активно користуються тим перехрестям кілька разів на день, є працівники служби надзвичайних ситуацій, і ще кілька категорій романівчан, які теж там ходять.
Всю цю купу тексту ми принесли вам не просто так.
Сьогодні ми, d’Roma, хотіли запитати, як вам ідея такого вело-пішохідного шляху від перехрестя вулиць Шевченка і Графа Ілінського до центральної районної лікарні?
Простими словами: наскільки вам стане краще жити, якщо було б створено доріжку, яка з’єднає вищезгадані дві локації і дозволить всім нам пересуватися до лікарні й стадіону не вимащуючи взуття у багнюку.
Так, жодних авто. Так, рівне зручне ТВЕРДЕ покриття. Так, коротший шлях для кожного із тих трьох з половиною тисяч романівчан до лікарні, парку, стадіону, і, в майбутньому, басейну.
Більш детальну інформацію ви знайдете у наступних дописах команди d’Roma, тому підписуйтеся на нашу сторінку у Фейсбук або Інстаграм.
Velo'd'Roma 
2 thoughts on “Як дістатися до романівської лікарні з чистим взуттям?”