Що буде, якщо поїхати з Романова в Миропіль не через Романівку?

Можливо, побачите НЛО чи станеться ще якесь неймовірне диво, типу рівних тротуарів у Романові?
Нічого такого не буде, бо у вас вийде просто ще одна чудова велоподорож!
Сьогодні ділимося гарним маршрутом, який пролягає через половину колишнього Романівського району. А в кінці розкриваємо секрет, як за годину доїхати із Мирополя до Романова на велосипеді.

Традиційно почнемо із красивої схемки, яку ви собі можете зберегти і потім прокласти власний маршрут.

Весь маршрут це рівнесенько 50 кілометрів ґрунтових доріг або доріг із відсіву. Клаптик асфальту між Романовом і Козарою та трішки у Мирополі ми ж не рахуємо, правда?

Так, на деяких ділянках вас потрусить, не без того. Таку жертву ваша дупця приносить заради ідеально збалансованої пропорції вражень, яку ви отримаєте: подорож буде рівноцінно складатися із населених пунктів, густого лісу, а також із мальовничих полів.

Мусите бути готові, що такий маршрут, якщо їхати його на велосипеді (ми так і робили), займе мінімум 3-4 години. Тому це є гарним вибором для вихідного дня, на відміну від маршруту у Стовпів, яким можна їхати навіть влітку після роботи.

Чим особливим нас привабив той шматок району? Давайте, як завжди, по порядку.

Маршрут хоча й доволі великий, але вам на дорозі трапляться лише кілька сіл: Велика Козара > Пилипо-Кошара > Олександрівка > Мала Козара > Миропіль > Булдичів.

1. Велика Козара

Хто б міг подумати, що у Великій Козарі лишилося щось більш ніж столітньої давності! Втім, руїни руїн господського двору все ще ховаються серед кропиви у тіні старезних каштанів.

Фільварок у Козарі був, як і належить поважному господарству, з власною винокурнею – місцем, де виробляли спирт. Карта 1930 року

Все настільки понищене часом і людьми, що доводиться більше користуватися фантазією, аніж власними очима.

2. Пилипо-Кошара

Село з абсолютно фантастичною й інтригуючою історією, засноване практично двічі: спочатку місцевими жителями, а потім старовірами із території сучасної Росії. Звідси, мабуть, і назва села із двох частин.

Нашу детальну розповідь про історію Пилипо-Кошари можна прочитати у цій статті , а поки що кілька фото, на що варто чекати подорожуючому.

3. Мала Козара

Село, яке на старих картах дуже інтригує дерев’яною церквою і ще одним фільварком чи мо’ навіть панським маєтком. По факту, нічого цього не лишилося, і ми змушені далі милуватися зеленими вуличками і старими автентичними хатами.

4. Ліс. Або навіть ЛІС.

За Малою Козарою починається Миропільська Дача – лісовий масив, що простягається від самісінького північного кордону району десь за Вільхою аж до Мирополя на півдні. Ліс, кожна поїздка в який закінчується для нас блуканням, болотом, комарами і всіма іншими принадами малознайомих країв.

Втім, це не повинно вас лякати, адже через нього є чарівна рівнесенька дорога, побудована господарями лісу, аби зручно вивозити крадений законно зрубаний ліс. І веде ця дорога від Малої Козари аж до південних околиць села Вільха. Просто не з’їжджайте з неї і буде вам щастя. Так, все, як у казці Толкіна “Гобіт”.

5. Як тільки закінчується ліс і ми опиняємося на трасі Вільха – Миропіль, цікаві місця не закінчуються, о ні! Вони тільки починаються.

Першим на нашому шляху буде річка Кам’янка, по якій ми створили неймовірний маршрут:
1. Скелі, водоспади, спражні лісові хащі. Як правильно провести вільний жовтневий день.
2. Подорожуємо восени. Найкращий туристичний пішохідний маршрут колишньої Романівщини.

6. Кар’єри

Що ховає миропільський лісовий масив і чого немає в центральній і східній частинах Романівщини, так це гранітні кар’єри. Як мінімум чотири таких ви можете оглянути понад дорогою з Вільхи на Миропіль.
Разом з тим, це хороше місце для привалу, адже це практично середина маршруту.

Це вам не попсовий коростишівський кар’єр, де влітку яблуку ніде впасти.

7. Миропіль

Про Миропіль можна писати книжки і десятки статтей. Там можна гуляти годинами і досліджувати його роками. Ми ж зупинялися лише на годину, аби оглянути стару церкву, збудовану на фундаменті ще давнішої кам’яної церкви, і подивитися на унікальний для Романівщини випадок, коли об’єкт культури не нищиться (як церква у Монастирку чи млин у Вільсі, наприклад), а зберігається.

Мозаїка на стіні миропільської гімназії:

Двері з білого дешманського пластику зовсім не в тему, як і новий кислотний колір стін, але ви погляньте, як цю мозаїку ніжно зберегли!

З церквою у Мирополі ситуація ще цікавіша. Це вже третя будівля церкви на клаптику землі в кілька соток. При чому, і перша і друга будівлі нікуди не ділися!

8. Старий шлях з Житомира на Полонне і далі.

Ось той самий момент істини, де ми розкриваємо карти і розповідаємо, як викривити простір і зменшити шлях від Мирополя до Романова. З 24 кілометрів до 14 кілометрів, що майже вдвічі менше.

Не радили б цей шлях автомобілістам, але пішоходи і велосипедисти можуть непогано так зрізати.

Мова йде про колишній тракт, що вів з Житомира через Тригір’я, Високу Піч, Гвіздярню, Ясногород, Романів, Козару, Булдичів, Миропіль, далі аж до Полонного.
За часів СРСР ця дорога втратила своє значення, адже була побудована нова траса Чуднів – Миропіль через Романівку, яка мала асфальтоване покриття.

У нової дороги лише один недолік – вона є набагато довшою. І тепер, якщо ми хочемо швидко дістатися до Мирополя чи куди далі, ми краще поїдемо старим шляхом.

Ось він, помаранчевий:

Зараз тракт виглядає ось так, якщо рухатися від Мирополя до Романова:

Посередині між Мирополем і Булдичевом:

Тут дорога робить невеликий вжух, бо стара траса тягнеться попід старих дерев лівіше, а нова польова дорога обходить кущі справа:

Ось так. Зліва в кущах – стара траса:

На початку села Булдичів, якщо озирнутися назад, стає дуже гарно видно, по якому насипу пролягала колись дорога. Справа за каштанами – колгоспний сад.

В самому Булдичеві це звичайна вулиця:

А от на східній околиці, де дорога повертає північніше, є шикарна гранітна бруківка, якою зараз, звісно, ніхто не їздить:

Тут дуже гарно видно, як асфальт переходить у брук, який далі зникає під травою і веде собі вдалечінь:

Далі шлях знову стає звичайною польовою дорогою:

А колись це була одна з найважливіших “артерій” Романівщини, якою постійно пересувалися місцеві жителі, торговці та подорожуючі. Щось нагадує про це зараз?..

Ця дорога плавно переходить у жахливу вулицю у Великій Козарі, звідки до Романова вже рукою подати. Дехто взагалі вважає це село мікрорайоном Романова.

Ось таких 50 кілометрів Романівщини.

Це кінець опису маршруту, але не кінець статті.

Думаю ви бачили, що ми продовжуємо збирати кошти на завершення роботи у нашому міні-скверику біля меморіалу у Романові.
Ось тут ви можете поглянути, як ця вся краса виглядатиме, зі схемами і візуалізацією – тицяти сюди.

У нас ще є два місяці аби назбирати необхідну суму. Чого лише два? Бо в березні буде ідеальна пора, аби займатися озелененням, ну і чим швидше ми завершимо цей проект у Романові, тим швидше ми зможемо повністю себе присвятити якомусь наступному.

Всі реквізити ви можете знайти на сторінці Підтримати нас.

Дякуємо!