Рівно рік тому ми зробили ці кілька фото квітників біля монумента Слави у Романові, і саме із них почалося перетворення частини скверу в дещо інше, аніж просто 200 квадратних метрів випаленої сонцем землі.
Сьогодні ми пропонуємо згадати, як пройшов цей рік у сквері, як чергувалися у ньому сезони, а головне – завдяки чиїм коштам і праці він отримав новий шанс на життя.
Погнали!
Для початку було б непогано нагадати собі і вам передісторію.
Повна її версія давним-давно написана і лежить на нашому вебсайті ось тут.
А коротка версія звучить десь так: рік тому ми зрозуміли, що маємо невелику суму грошей на нашому рахунку, які надійшли від читачів і підписників блогу Velo’d’Roma. Утримування сайту і різні дослідження для написання статей вимагали не настільки багато ресурсів, тому ми вирішили вкласти ці гроші у щось корисне для Романова.
Вибрати у що саме було направду важко, адже у нас куди не поглянь, то є речі, які благають про допомогу, ремонт, реставрацію, оновлення…
Але зрештою все склалося так, що у цьому проекті ми сфокусувалися на сфері озеленення, і, власне, на сквері та квітниках біля меморіалу Слави на вулиці Шевченка у Романові.
26 вересня 2020 року ми вперше оголосили, що саме і де хочемо зробити. Ось так виглядав анонс на сторінці у Facebook.
А вже 3 жовтня одинадцятеро людей завзято перекопували грунт і висаджували рослини:
За кілька днів ми сховали всю ту голу землю під агроволокном і шаром соснової кори, а разом з тим навели трохи порядку у самому сквері – повигрібали сміття, зробили деревам і кущам санітарну обрізку.
А 6 жовтня сталася фантастична подія: ми домовилися з селищною радою, і вона відновила освітлення на квітниках. Відразу стало гарно видно і рослини, і мокрий осінній тротуар, яким ходять пішоходи.
А потім закінчилися парламентські вибори і ми забили на все…
Жарт, звісно 🙂
Потім був довгий жовтень і початок листопада, коли ми практично нічого не робили на місці, а будували плани у стилі “що робити далі?”.
Рішення було до наглості простим: почали рятувати малий квітник, то давайте дамо шанс і великому!
З першого дня стало зрозуміло, що люди набагато краще підтримують, якщо вони можуть побачити чи гарно уявити ідею, яку їм пропонують. Тому цього разу ми вирішили зробити якісний і сучасний план висадки рослин.
Ставимо задачу ландшафтному дизайнеру, дістаємо тисячу гривень із власної кишені (попередні кошти від громади ми всі витратили на малий квітник, пригадуєте?), платимо за послугу – і вуаля! – за тиждень-другий мали готову схему, навіть з 3D-візуалізацією.
І воно однозначно того варте, тому що одна порада від професіонала потім рятує від десяти помилок. Ніколи не ігноруйте можливості залучити спеціалістів 🙂
Ось, яке технічне завдання ми надали – https://docs.google.com/document/d/1JM2HoTcaXgh4kxnECsYT66-A7loCFMSpgNt8bnz2bQw/edit?usp=sharing
І ось, що отримали:
Після того як маєш готовий проект, все інше стає дуже простою задачею: всього лиш потрібно за п’ять місяців, з листопада по березень, зібрати необхідні кошти, замовити всі рослини, навесні підготувати ділянку, а потім висадити рослини.
І що ви думаєте? Ми так і зробили 😀
Оскільки весна все ніяк не могла повноцінно розпочатися, то ми знайшли вільний день і влаштували 28 березня благодійну подорож до річки Кам’янка, де шукали дикоростучі підсніжники. Кожен учасник поїздки перерахував сто сорок гривень на цей наш проєкт із озеленення.
А сто сорок гривень – це цілий кущ молінії. Або два ялівці. Або одна гірська сосна. Або п’ять мішків кори для мульчування. Дуже й дуже непогана акція вийшла. Всі ті фантастичні лісові фото в цьому альбомі.
Нарешті 9 квітня ми розчистили площу під висадку.
Забігаючи наперед, хочемо подякувати Павлу Садурському, який всю ту ділянку перекопав мотоблоком. Вручну з лопатами ми там довбалися б цілий день, а то й два.
Наступного дня півтора десятка романівчан зібралися, аби висадити 250 різних кущів та злаків.
Після 10 квітня настав найскладніший період цього проекту, який триває досі: підтримка і догляд всього, що було зроблено.
Так, офіційно це територія, якою “командує” селищна рада, але ми взяли на себе більшу частину відповідальності за квітники, на яких працювали і на які жителі не пошкодували коштів. Принаймні на наступні 2-3 роки, доки рослини не стануть дорослими і не вимагатимуть прискіпливого догляду.
Протягом наступних п’яти місяців, з квітня по вересень, було багато сапання, поливання, обрізань, мульчування корою. Було трішки критики і було багато щирих подяк та захоплень.
І зрештою, один із останніх разів, коли ми разом збиралися – 6 вересня. Засипали шістдесят шість мішків кори для мульчування, щоб грунт довше зберігав вологу цієї зими і щоб менше ріс бур’ян. Хоча б трішки 🙂
Постає питання, яке гарантовано цікавить багатьох: скільки це все коштувало щоб посадити і скільки коштує, щоб утримувати?
Будемо лаконічними і просто покажемо всі розрахунки.
Малий квітник обійшовся нам майже в 6 тисяч гривень.
Великий квітник потягнув пропорційно більше, адже він втричі більший за площею і має вищу густину насаджень. Роботи на великому квітнику коштували майже 25 тисяч гривень.
Всього за рік ми вже витратили з вами на висадку і утримання обидвох квітників біля меморіалу 30 тисяч гривень плюс купу робочого часу кількох десятків людей. Далі вони вимагатимуть приблизно 1-2 тис. грн на рік (заміна втрачених рослин, досадка необхідних, весняні та літні добрива, обробка фунгіцидом та інсектицидом).
Так, якщо ви хоч раз в житті садили рослини, ви знаєте, що втрати неминучі. За минулі 12 місяців ми з вами втратили:
– 1 вейгелу з малого квітника (вкрадено)
– 2 тсуги канадські з малого квітника (не пережили зиму)
– 29 пенісетумів з великого квітника (садовий центр прислав мертві після зими рослини, довелося замовляти нові в іншому місці)
– 1 барбарис з великого квітника (був неправильно посаджений, тому не пережив спеку).
Якби не погана поставка пенісетумів, то втрати за рік склали б лише 1.3%. Дуже і дуже гарний результат. Наступної весни ми з вашою допомогою обов’язково заповнимо всі спорожнілі місця і додамо рослин там, де їх не вистачає.
АЛЕ! Найважливіше, про що ми хотіли сьогодні нагадати – це ЛЮДИ.
Взагалі є три типи людей, які брали участь в нашому проекті:
1. Ті, хто дарував кошти;
2. Ті, хто допомагав фізично;
3. Ті, хто дарував кошти і допомагав фізично водночас 🙂
Список меценатів, котрі підтримали реалізацію ідеї коштами:
Обов’язково напишіть, якщо ми не побачили вас у виписці з нашої картки, неправильно написали прізвище/ім’я або просто випадково забули вказати!
І наступний список всіх жителів Романова, організацій чи бізнесу, які допомагали своїми руками, часом, матеріалами:
І тут теж: якщо ми когось пропустили, обов’язково шепніть нам на вухо. Нам буде за це соромно і ми все виправимо, чесно.
Всім-всім-всім цим людям ВЕЛИЧЕЗНЕ ДЯКУЄМО за вашу підтримку!
Віримо, що за два-три роки, коли рослини наберуть сили і вкриють собою всю площу квітників, ви будете приходити у сквер чи проходити по тротуару повз, і пишатиметеся, що брали участь у цій громадській авантюрі 😌
І якщо те, що ми робимо, хоч трішки надихає вас, то переходьте на сторінку Підтримати нас і дізнавайтеся, як ми з вами разом можемо змінювати Романів.
Velo'd'Roma 
One thought on “Сквер на Шевченка. Хто це зробив?! Або результати першого року.”